РАС (розлади аутистичного спектра) – один з розладів психологічного розвитку. Симптоми, які його характеризують, можна розпізнати перед третім роком життя дитини. Вони виявляються у таких порушеннях: розуміння і виразності мовлення; розвитку прив’язаності; суспільних контактів; функціональної або символічної гри. РАС можуть супроводжувати інтелектуальні порушення, проблеми з концентрацією уваги, чуттєва над/недовразливість, а також знижена мотивація до взаємодії.
Найхарактернішими проявами РАС у дітей є:
- недостатня або повна відсутність потреби в контактах з близькими, активне прагнення самотності, відгородженість від зовнішнього світу;
- слабкість емоційного реагування стосовно близьких людей аж до повної байдужості до них (афективна блокада);
- слабка здатність (або нездатність) диференціювати живі й неживі об’єкти, чим, зокрема, пояснюється їхня агресивна поведінка стосовно іншої дитини;
- недостатня реакція на зорові і слухові подразники, хоча можуть бути дуже чутливими до слабких подразників (не переносять шуму побутових приладів, капання води тощо);
- прагнення до збереження незмінності навколишнього простору; страх всього нового;
- одноманітна поведінка зі стереотипними, примітивними рухами (перебирання пальців, згинання і розгинання плечей та передпліч, розхитування тулубом чи головою, підстрибування навшпиньках тощо);
- різноманітні мовленнєві порушення, вибіркове ставлення до певних слів і виразів (дитина постійно вимовляє слова або склади, що сподобалися їй). Дифузний характер зв’язку між словом і предметом;
- різноманітні інтелектуальні порушення. За даними психометричних досліджень, у 55–60% випадків у дітей з РАС спостерігаються інтелектуальні порушення;
- наявність рудиментарних способів обстеження предметів: обнюхування, облизування, покусування тощо;
- високий рівень розвитку у дітей пам’яті, хоча сам процес запам’ятовування носить у них ізольований характер, а в її використанні виявляється виражена автономність.
Загальні рекомендації щодо просторово-фізичного середовища:
- при плануванні простору приміщення групи необхідно враховувати його багатофункціональність і передбачати різні зони; просторові ресурси освітнього приміщення мають бути взаємопов’язані з предметними ресурсами (для кожної зони закладу освіти): навчальна зона – посібники, дидактичні матеріали, необхідне приладдя; ігрова зона – ігровий матеріал;
- для підвищення адаптивних можливостей дитини необхідно послідовно працювати над: вирівнюванням тонусу, вивільненням напруги, досягненням гравітаційної стійкості, статичною і динамічною рівновагою, узгодженням координації тощо. Це також передбачає розвиток вправності, мобільності та витривалості дитини;
- використання візуальних стимулів (малюнки, піктограми, графіки тощо).
Загальні рекомендації щодо розвитку мовленнєво-комунікативної сфери:
- розвивати здатність встановлювати і підтримувати контакт з близькими людьми;
- вчити правильно вступати у процес взаємодії, підтримувати спілкування;
- навчати керувати власною поведінкою під час спілкування;
- розширювати коло спілкування, налагоджувати правила взаємодії через наслідування навичок дорослого;
- вчити оптимально використовувати вербальні і невербальні комунікативні засоби;
- формувати комунікативні навички шляхом розвитку мовлення, розуміння мови (вербальні або візуальні засоби за допомогою конкретних понять або образних символів; за допомогою жестів або письма; використання засобів допоміжної комунікації; озвучувати власні бажання за допомогою складання речення з карток з окремими словами тощо).
Загальні рекомендації щодо розвитку когнітивної сфери:
- підтримка нормального розвитку (соціалізація, розвиток комунікації, моторних навичок, уяви);
- добір завдання за принципом максимальної зрозумілості для дитини та мінімальної інструкції;
- використання засобів мистецтва (малювання, ліплення, колаж) для розвитку особистості;
- розширення уявлень про навколишній світ (за тематичними блоками з використанням малюнків тощо);
- впровадження візуальної підтримки, що дає змогу отримати сталі і незмінні орієнтири, які поступово скеровують різні прояви дітей. Різновиди візуальної підтримки (розклади, правила, алгоритми дій тощо);
- вдосконалення моторики (рухливі ігри, вправи з використанням спортивного обладнання, маніпулювання предметами тощо);
- розвиток пізнавальних процесів (спонукання до зацікавлення довкіллям; опанування технік читання, писання, лічби тощо).
Загальні рекомендації щодо розвитку емоційної сфери:
- встановлення меж дозволеної поведінки для дитини не тільки під час занять і в родинному колі;
- навчати поважати дорослого й орієнтуватися на нього. Незважаючи на те, що такі діти начебто не звертають увагу на інших людей, більшість з них з притаманною їм кмітливістю і спостережливістю дуже швидко навчаються керувати своїм навколишнім середовищем, роблячи лише те, що хочуть самі. Наслідок таких проявів – діти підпорядковують своїм бажанням дії дорослих, легко маніпулюють ними;
- усвідомлено маніпулювати поведінкою дітей, після чого вони мають зробити вибір:
1) підтримувати подібні прояви і залишити все в незмінному стані;
2) припинити їх, і тоді всі дорослі як справжні вихователі послідовно та систематично дають дитині зрозуміти, що вона – дитина, і повинна слухатися дорослого, мати повагу до нього, бути уважною, коли він щось робить або говорить;
- відслідковувати особливі поведінкові прояви дитини, а також фіксувати ситуації, коли у неї з’являється проблемна поведінка; формувати системи заохочення.
Рекомендації щодо освітньої діяльності:
- визначити перешкоди, які заважають дитині адаптуватися до освітнього процесу. З’ясувати характерні для дитини з РАС «бар’єри навчання»;
- найважливішим елементом організаційних питань навчання є розклад, який оформлюється як серія картинок, фотографій, піктограм (з надписами або без них). Дитину вчать розуміти зміст розкладу, привчають послідовно виконувати певні завдання, брати участь у різних видах навчальної діяльності. Форматом розкладу може бути альбом або папка з файлами, де у певній послідовності розміщено малюнки, фотографії, піктограми або надписи;
- візуалізовані правила. Зокрема правила, пов’язані з вимогами до дитини в закладі освіти. Одні з перших правил, яким треба навчити дитину – «Стоп», «Спочатку – потім», «Твоя черга – моя черга».
Водночас варто враховувати:
- правил має бути не більше п’яти одночасно:
- вони мають бути конкретними, простими, однозначними;
- правила мають бути привабливими (можливо, з гумором, у вигляді вірша тощо);
- правила мають бути розташовані у місці, яке бачать усі;
- правила мають бути змінними, враховувати актуальність розвитку конкретних учнів та усього класного колективу;
- надання консультацій і зразків виконання будь-яких завдань, які дитина вважає занадто складними для себе;
- дозувати обсяг і темп матеріалу, що вивчається; матеріал ділити на логічно завершені частини; поступово збільшувати кількість завдань, які потрібно виконати;
- організація заходів, спрямованих на налагодження взаємин у колективі (пісні, ігри в м’яч тощо).
Для надання психолого-педагогічної допомоги дітям з РАС потрібно використовувати спеціальне обладнання:
- засоби з обтяжувачами: жилети, манжети, килимки, пристосування («Вужик»);
- різноманітне приладдя: еспандери (для п’ястей рук, різні за формою і сенсорними властивостями), сенсорні м’ячі, спеціальні пристосування («Лабіринт» – м’який килимок з кулькою всередині), масажери, масажні м’ячі;
- сенсорні мішки («Яйце сови») м’який мат, балансери («Пелюстка лотосу», доріжки рівноваги, балансувальні «Камінці», балансир «Змійка», балансувальні дошки);
- комунікативні карточки PECS тощо.
Нові коментарі