Родина  була й залишається головним осередком становлення й розвитку дитини. Саме ви, батьки:

• вводите малюка у світ  людських взаємин;
• вчите  відрізняти добро від зла;
• жити серед однолітків.

Стосунки в сім’ї – це зразок для дітей, які в ній виховуються

Майже весь досвід життя в суспільстві дошкільник здобуває у родинному колі через наслідування старших. У цьому  віці наслідування підкріплюється загостреним  бажанням дитини чинити так, як мама, тато або інші члени сім’ї. Ви всі  хочете  гарно виховати своїх  малят, але самого лише бажання замало...

«Головна думка при спілкуванні: дитина – рівна нам людина. Так просто. Але визнання цього привертає душу дорослого і дає щастя дітям»

(С. Соловейчик)

Будь-який сильний тиск сприймається  дитиною, як примус і викликає «ефект бумеранга» – протидію. Що ж робити? Змініть стиль свого спілкування, а саме:

Починайте говорити з дитиною не з слова «ТИ» а з слова «Я»

Наприклад: «Ти повинен прибрати свої іграшки» замініть на «Мені не подобається, якщо іграшки розкидані»...

Пригоди Чучундри, Качавачі й маленького балбеса

Шановні батьки! Увага, увага! Атракціон нечуваної чесності: як часто ви називаєте свою дитину образливими слівцями? «Нещастя ходяче», «грязнуля», «неук» і так далі до нескінченності. Кажете, що не називаєте ніколи? Ну, тоді ви ідеальні батьки! Називаєте, але зовсім беззлобно? Хм … Сумніваємося, що дитина завжди це усвідомлює.
— Соню, а як ти вважаєш, ти весела дівчинка?
— Взагалі-то, весела...

Карати чи не карати?  А якщо карати, то як?

1. Покарання не має шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання має бути корисним.
2. Якщо є сумніви, карати чи не карати – не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що ви м’які, довірливі, нерішучі. Ніякої профілактики, ніяких покарань „про всяк випадок”.
3. За один раз – одне покарання. Якщо поганих вчинків одразу скоєно багато, покарання може бути суворим. Але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожен вчинок...

«Ваша дитина не краща і не гірша, вона – інша»

Не можна:

• Думати, що ваша дитина найкраща та найздібніша. Вона не краща і не більш здібна ніж у когось іншого. Вона – інша.
• Ставтесь до дитини так, як до «Банку», куди батьки «складають» свою любов і турботу, щоб потім отримати її з відсотками.
• Чекати від дитини вдячності за те, що ви її народили. Вона про це вас не просила.
• Використовувати дитину, як засіб досягнення своїх (нехай і гідних – але ж своїх) цілей...

Найлегше адаптація протікає у тих дітей, батьки яких заздалегідь готувалися до дитячого садка. Можна почати підготовку з читання казок про дитячий садочок, розігрування історій про садок. Можна грати ”у садочок” з іграшками. Період адаптації в середньому займає півроку, саме тому батькам слід запастися терпінням і з розумінням відноситися до сліз і капризів дитини в перші місяці відвідин дитсадка.                                        ...

Пам’ятка для батьків щодо формування у старших дошкільників                             позитивного ставлення до школи

  * Розпочинайте підготовку до школи з ігор, під час яких діти могли б набути нових знань, умінь і навичок, а також розвивати свої здібності. Мова гри найбільш зрозуміла дітям, тому грайтеся з ними («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Слова-міста», «На­зви одним словом», «Я знаю п’ять назв квітів, посуду, меблів…» тощо)...

    Про гіперактивних дітей сьогодні знають всі, хто-то з чуток, а хтось стикається з гіперактивним малюком щодня у власній родині. Гіперактивна дитина з синдромом дефіциту уваги – це хаотичний вічний двигун – він постійно в русі, навіть якщо він і присяде, то його руки постійно знаходяться в русі – щось перебирають, крутять. Увага такої дитини розсіяна, вона безцільно звернена то один предмет, то на інший. Навіть нові дитячі іграшки захоплюють таких дітей не надовго...