Особливості розвитку мовлення дитини починають проявлятися ще у ранньому дитинстві (до трьох років). Варто зазначити, що в цей період мовлення дітей відрізняється недоліками звуковимови. З одного боку, вони пов’язані з віковою недосконалістю розвитку рухів органів артикуляційного апарату (язика, губ, м’якого піднебіння, нижньої щелепи), з іншого боку – є наслідком недостатності фонематичного слуху (уміння сприймати та розрізняти звуки мовлення на слух).
Загальні рекомендації щодо просторово-фізичного середовища:
- дитина має не тільки добре чути мовлення близьких, але й відчувати їхню еталонну вимову;
- безперешкодно розташовувати в полі зору дитини необхідні навчальні матеріали і наочність;
- якщо у дитини є проблеми, пов’язані з ковтанням або слиновиділенням і вона відчуває дискомфорт, потрібно створити умови для її комфортного розташування у приміщенні.
Загальні рекомендації щодо мовленнєво-комунікативної сфери:
Наявність у дитини мовленнєвих порушень вимагає обізнаності про таку інформацію всіх фахівців, які беруть участь в освітньому процесі:
- якими мовленнєвими навичками у процесі навчання з учителем-логопедом дитина вже оволоділа, а що потребує багаторазового повторення, вдосконалення;
- за яких умов дитина краще здатна впоратися із завданням, які слухові, зорові, рухові опори доречно використати під час виконання певного завдання;
- у якому стані знаходиться загальна і дрібна моторика пальців рук, зорово- моторна та зорово-просторова координація з метою їх вдосконалення у разі потреби;
- які психологічні бар’єри заважають успішному опануванню мовлення та як їх поступово подолати.
Зазначений підхід допоможе дитині досягти позитивних результатів навчання завдяки спільним вимогам, що висуваються до неї всіма учасниками освітнього процесу.
Загальні рекомендації щодо розвитку когнітивної сфери:
- важлива особливість розвитку мовлення дитини полягає в тому, що вона є складовою когнітивної сфери. Саме тому важливо приділяти увагу формуванню вміння дитини сприймати, зосереджувати увагу, запам’ятовувати і контролювати себе. Потрібно сприяти поетапному формуванню контролю за правильністю власного мовлення, поступово переходячи від оцінювання помилок, аналогічних власним, у чужому мовленні, а потім до власних.
Загальні рекомендації щодо розвитку емоційної сфери:
Розвиток мовлення дитини вимагає чималих вольових зусиль на перших етапах надання послуг вчителем-логопедом, оскільки цей процес часто супроводжується неприємними відчуттями (біль при надмірному м’язовому напруженні органів артикуляції, страх перед новими відчуттями або в результаті наявності сумніву стосовно власних здібностей тощо).
З метою забезпечення розвитку емоційної сфери рекомендується:
- мотивувати дитину за допомогою створення позитивної атмосфери з опорою на її досвід та інтереси (улюблені мультики, ігри тощо);
- пропонувати спочатку завдання, які дитина здатна виконати з легкістю й отримати схвальну оцінку за їх виконання;
- продемонструвати на власному прикладі виконання завдання;
- не змушувати дитину виконувати завдання всупереч її бажанню; необхідно переключити її увагу на інший вид діяльності та непомітно долучити знову, можливо, дещо змінюючи умови виконання;
- влаштовувати змагання, в яких непомітно навмисно «програвати», що сприятиме формуванню впевненості дитини у своїх силах;
- надавати можливість виконувати письмові роботи олівцем з метою попередження напруження, пов’язаного зі «страхом помилок» і постійних виправлень.
Загальні рекомендації щодо освітньої діяльності:
У процесі організації освітнього процесу важливо висувати правильні вимоги стосовно виконання дитиною завдань. Задля цього потрібно:
- уважно проаналізувати інструкцію до завдання на предмет наявності складних для сприймання слів (як з точки зору розуміння їх значення, так і з точки зору звукової структури слів, оскільки довгі слова з декількома збігами приголосних є складними для сприймання) і вдосконалити її так, щоб дитина зрозуміла;
- перевірити доступність змісту завдання з огляду на особливості мовлення дитини (наприклад, дитина ще не готова вставити певні слова, які містять
«проблемні» звуки, у передбачені завданням місця з опорою лише на власні уявлення; тоді завдання вихователя полягає в тому, щоб забезпечити необхідну опору у вигляді надрукованих слів або картинок, які відповідають потрібним для успішного виконання завдання словам тощо);
- визначити прийнятний для дитини обсяг завдання, обрати правильний темп його виконання (наприклад, дати змогу витратити стільки часу, скільки необхідно для правильного виконання завдання); важливою за такої умови є участь дитини у спільній діяльності, а не кількість виконаних завдань або швидкість їх виконання;
- створити доброзичливу атмосферу для відповідей дитини: достатньо гучно, виразно, повільно (у разі потреби повторюючи сказане певну кількість разів) звертатися до дитини, забезпечити її необхідними
«опорами» (усім, що полегшує висловлення думки: картинками, предметами, додатковими друкованими матеріалами, алгоритмами виконання завдань, підказками педагога (прямими, опосередкованими, у вигляді навідних запитань), допомогою однолітків тощо);
- постійно підкреслювати прогрес дитини, порівнюючи її попередні і поточні досягнення, коректно ставитися до неї, виховувати толерантність у інших дітей («табу» стосується фраз на кшталт таких: «говори зрозуміло/правильно», «можеш швидше?», «не вмієш, так і не треба» тощо, замість них: «повтори ще раз, будь ласка, я спробую уважніше послухати», «як ти гарно вимовив це слово!» тощо);
- необхідно враховувати ставлення дитини до публічних виступів перед усім колективом дітей: якщо дитина не має бажання відповідати, знаходячись у центрі уваги, дорослому не варто наполягати на такому виді діяльності та потрібно знайти інший спосіб її опитування (організувати бесіду, запропонувати дати письмові відповіді на запитання тощо).
Нові коментарі